Побили дорогий посуд, на який до цього знатно витратилися, палко помирились потім у ліжку, пару разів на тиждень дверима поплескали, та так, що ті трохи з петель не злетіли, клялися нарешті послати один одного, а потім божилися ніколи-ніколи не кидати - саме так деяким видається справжнє кохання.
У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.
Приєднуйтесь!
А от коли у вас все відносно тихо та спокійно, конфліктуєте завжди так, що вас не чують навіть сусіди, а ще примудряєтеся вирішувати проблеми, а не накопичувати, то велика ймовірність, що справляєте ви враження тієї парочки, яку кохання вже давним-давно залишило. Звідки ж у нас з'явився такий стереотип?
Звичка копіювати любов кіношно-показушну, бажаючи здобути хоч дещицю неймовірно пекучих емоцій, природно, невипадкова. прагнути й у житті.
Більше того, все яскраво забарвлене, перемішане з адреналіном, розбурхує, змушує нас відчувати наче сильніше – і так згодом ми звикаємо мислити рефлекторними штампами.
Простіше кажучи, спокійні, флегматичні люди нам частіше здаються байдужими, ніж нудотні показушники, які звикли виставляти емоції напоказ.
Як у Голлівуді
Парадокс же полягає в тому, що кіно та реальне життя – явища дуже протилежні.
Сценаристи, наприклад, не втомлюються повторювати, що якби фільми писалися за подобою життя нормального, то вони постійно провалювалися б у прокаті.
Адже глядачі приходять у кіно насамперед саме за емоціями, причому за тими, які найчастіше є неможливими у їхній реальності, і за тими діями та вчинками, які вони самі ніколи не наважуються повторити.
А значить, чекати, що в одній цілком реальній живій людині поєднаються всі виняткові особливості кіногероя, який ще при цьому, напевно, не з першого дубля на багато речей вирішувався, – штука не просто невдячна, але ще й несумісна з дійсністю.
Навіть коли мова заходить про вчинки, які можуть промовистіше за слова говорити про справжнє кохання, багато хто з нас плутається в тому, якими саме мають бути подібні кроки, наприклад, з боку чоловіка.
Усі ті слова та дії обранця, які зустрічаються у списку бажаних у недосвідчених дам, найчастіше в реальності будуть зовсім не про кохання говорити, а, скажімо, про психічну нестійкість, агресивність, неадекватність чи дурну молодість.
Тому що всі ці «подвиги в ім'я кохання» саму любов не доводять, не завойовують, а, швидше, повинні геть-чисто її вбивати на корені.
Кохання та інші неврози
Недарма у нас так часто поряд з нормальним, справжнім почуттям фігурують протилежні йому, наприклад поняття хворого кохання, нездорової прихильності, пристрасті з усіма неконтрольованими ревнощами або агресією.
Всі подібні прояви людських емоцій, які з постійною завзятістю люди називають любов'ю, насправді є не більше ніж звичайними неврозами – психологічними дірками, які заповнюються не здоровими потребами кожного, а уривчастими та ненормальними.
Так, деякі жінки не можуть сприймати себе на самоті, а повноцінними почуваються лише в парі. Або є невротичні чоловіки, схильні до аб'юзивної поведінки: вони щиро вірять, що ті, хто любить, обов'язково контролюють і тримають своїх дружин на короткому повідку.
Реальність же така, що справжнє кохання ніколи не буде навіть поруч стояти з чимось неприборкано невротичним. Вона може бути цілком тихою і спокійною, вже точно без биття тарілок і без пристрастей, які не дають розслабитись.
Прихильність двох здорових і усвідомлених людей відрізняється взаємною повагою, багато в чому – колосальним терпінням, коли не рубають згоряння, а переосмислюють, не ухиляються від проблем, а вирішують їх і знаходять у собі сили на це, знаходять шляхи подолання труднощів.
І на відміну від пристрасті, в якій багато хто найчастіше любить не партнера, а себе в цих відносинах, у коханні не буває категоричного «ніколи» – воно цілком пластичне та гнучке і завжди росте разом з вами.
