Визнавати той факт, що багато хто з нас буває залежним у стосунках, не тільки не хочеться, а й далеко не завжди таким бачиться. А вся річ у тому, що у пострадянському просторі жінки звикли чоловіка ставити на чолі родини.
У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.
Приєднуйтесь!
Чоловік у нас по праву головний, навіть якщо ми відчайдушно намагаємось збудувати демократичні, краще навіть сказати, партнерські відносини у шлюбі. Тому почути від, начебто, цілком самодостатньої сучасної жінки слова у тому, що «чоловік проти», закономірно і багатьом природно.
В ідеалі партнерськими відносини, в яких прийняті певні жертви з боку одного з подружжя, назвати не можна.
Щоправда, ми настільки звикли, що повноправний декрет з усіма хоч і тимчасовими, що випливають звідси, але все-таки обмеженнями – це абсолютна норма, що не помічаємо й інших жіночих поневірянь.
Втім, побутовий поділ обов'язків у нас теж досі умовний – таке може добре існувати лише на словах, а от, за статистикою, наші чоловіки до подібних змін майже не готові.
Амбіції та реалізація
Найчастіше у будь-яких відносинах страждають жіночі амбіції і, як наслідок, можливість повноцінно реалізуватися.
Скільки б років про запас на «підготовку» не відкладати і скільки б не намагатися встигнути зробити до материнства, рано чи пізно цей час настає.
А разом зі зміною соціального статусу довгим поїздом прибувають і всілякі жертви з боку жінки, які в нашому суспільстві прийнято вважати природними та закономірними.
Тому що тільки мінімальна кількість мам має реальну допомогу у вигляді няні або непрацюючої бабусі.
Більшість новоспечених матусь навчаються підлаштовуватися – не тільки під потреби та потреби, а заодно і графік малюка, а під можливість чоловіка бути вільним і задіяним у цьому постійному багаторічному процесі.
Від подібних вікон у розкладі тепер залежать і похід на манікюр, і фітнес, і можливість полежати на дивані 15 хвилин з тканинною маскою на обличчі, і зустрічі з подругами, причому для багатьох мам і дружин такі моменти залишаються нереалізованими.
Природно, що й саморозвиток у таких умовах чи спроба працювати віддалено – це лише двадцята частина того, що чоловік може собі цілком спокійно дозволити.
А потім може статися ще одна проблема: після закінчення декрету дружини чоловік може виявитися проти її виходу на роботу.
Охоронця вогнища
Аргументи, звичайно, наводяться «залізні»: вдома хочеться затишку і запаху свіжої випічки, а на довершення і дитина, яка дорослішає, буде щаслива виявитися не закинутою мамою, яка вічно пропадає на роботі.
Насправді ж немає нічого гіршого, ніж сама можливість чоловіка виставляти подібні вимоги, адже за фактом жінка добровільно робить вибір на користь блага лише одного чоловіка.
Не будемо брати до уваги, що є, звичайно, особи, яких хлібом не годуй - дай лише право на роботу не виходити, такі природжені домогосподарки зі стажем, але все-таки зараз все більше стає тих панночок, хто бажає поєднати і роль мами, та можливість реалізуватися у цьому житті.
Слід все-таки розуміти, що будь-яка заборона, навіть подана в доброзичливій формі, є не більш ніж надійним способом забезпечити собі на даний момент можливість жити комфортніше.
Як би це неприємно ні звучало, але насправді це так – дружині не потрібно платити ні за вечерю, ні за догляд за дитиною. Навіть якщо жінці не доводиться просити грошей у чоловіка, вона так чи інакше щороку продовжує втрачати власні перспективи та можливості.
А найголовніше, цегла її фундаменту під назвою «стабільність» розсипається. Життя надто непередбачуване, щоб настільки відчайдушно жертвувати собою.
Більше того, діти рано чи пізно вириваються із сімейного гнізда, а ось жіноча нереалізованість назавжди залишиться. І добре при цьому, якщо в парі все буде чудово на той момент, що далеко не завжди саме так і буває.
