Нас з дитинства постійно вчили, що протилежності притягуються, а тому ми прийняли цю даність за аксіому і часто навіть не намагалися заперечувати її. А довкола нас буквально з-під землі виростали незаперечні докази: то скромна відмінниця закохається в останнього хулігана в школі, то спалахне заборонене кохання серед колег на роботі.

У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.

Приєднуйтесь!

Та й загалом наше суспільство звикло порівнювати по-справжньому сильні любовні емоції обов'язково з чимось майже на межі дозволеного – так, щоб пряме серце щеміло та нерви лоскотало. І таке в нашому розумінні можливе, тільки якщо в парі зійдуться дві абсолютні протилежності один одному.

Впевненість людей у ​​тому, що любов буває зла, а деякі окремі особи настільки наївні та недосвідчені, що примудряються постійно вибирати «не тих» і вічно наступають на одні й ті самі граблі, є насправді найбільшим суспільним обманом.

Ми просто не можемо часом знайти логічного пояснення тієї обставини, що бідолашній, наприклад, вічно дістаються агресивні партнери, а вона з ними мучиться, страждає і терпить усі труднощі сімейного життя.

Такою ж незрозумілою нам здається зв'язок якоїсь героїчної рятівниці, яка життя своє поклала, щоб «вилікувати» нарешті мужика від пияцтва і зробити з нього нормальну людину.

 

Болюча прихильність

Насправді ми найчастіше відзначаємо правдивість твердження про те, що абсолютно різні за всіма показниками люди притягуються, тільки тому, що ми вміємо розпізнавати відверто погану, наприклад аб'юз або будь-яку негідну поведінку, але при цьому не усвідомлюємо, що під протилежною цьому добрістю часто ховаються далеко не завжди шляхетні мотиви.

Як не сумно це визнавати, але потреба бути хорошою, та й ще й так, щоб всі навколо бачили і співчували твоїм обставинам, – це ознака невротичної поведінки. Це певна хвороблива залежність від бонусів у вигляді корисності, потреби або потреби іншого в твоїй постійній допомозі.

Так, ми, наприклад, не можемо частенько зрозуміти, чому чоловік і жінка вічно мучаться один з одним: вона його з дивана на роботу підняти не може - а йому нічого і не потрібно, вона йому мозок щовечора пиляє - а він вихлюпує на неї агресію у відповідь, вона робить із себе жертву - і всі навколо нарікають, який же огидний мужик їй дістався. А коли глибше копнути, то спливає істина.

Цій дамі саме такий обранець і потрібен, бо вона сама прихований агресор, їй комфортно когось діставати, вічно рятувати і бути для всіх героїчною мученицею, а заразом отримувати від суспільства постійні плюшки у вигляді співчуття та заохочення своєї поведінки.

Реальність проста далі нікуди: якби обидва один одному не підходили, вони давно розійшлися б.

 

Мезальянси та альянси

Парадоксальним є і той факт, що при такій установці на формулу створення спілок, при якій протилежності притягуються, паралельно існує й зовсім інша думка про те, що мезальянси довго існувати не можуть. І якщо в протилежностях йдеться, швидше, про характер і звички, то мезальянс поєднує людей, різних за походженням, менталітетом та спільними цінностями.

Простіше кажучи, виходить, що в нас одночасно вірять у те, що далекобійник із провінції навряд чи уживеться з філологом зі столиці, але при цьому припускають думку про те, що у них цілком може закрутитися роман, якщо він гарний і пристрасний, а вона вітряна та чуттєва.

Але завдяки суворій статистиці ми знаємо, що мезальянси якраз таки довго існувати і не можуть, тому що партнери в них справді є повними протилежностями.

І навіть якщо в такій парі з якихось випадкових обставин закипить пристрасть, то після її згасання припиняться і стосунки, на відміну від тих, кого ми звикли вважати настільки різними, що «безглуздим чином» у реальному житті вони живуть разом роками і навіть десятиліттями.

Та тому що насправді такі люди будуть ідентичними один одному і їхня цілком вся ситуація, звичайно ж, влаштовуватиме – і зовсім неважливо, що вони говоритимуть про себе вголос.