Особливість людського сприйняття будь-якої інформації полягає у постійному прагненні все усереднювати – так простіше робити висновки та згодом на них, відповідно, спиратися. Саме так народжується стереотипна впевненість у тому, що всі чоловіки та жінки, скажімо так, однакові за своєю природою, а значить, їм усім одне тільки й потрібне.
У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.
Приєднуйтесь!
У результаті часто ми починаємо поводитися у відносинах так само стереотипно, тобто штучно передбачаючи можливий сценарій і свідомо боячись наслідків, намагаємося зробити все, щоб цього не допустити.
Простіше кажучи, ми найчастіше фактично остерігаємося того, що не просто ще навіть не трапилося, а чого цілком може і не бути в нашому майбутньому.
І природно, що подібні усереднені страхи у відносинах є, якщо можна так висловитися, нав'язано придбаними, а отже, свідомо хибними.
Так, жінки часто вірять, що чоловіки як вовки, їх постійно тягне в ліс та в зграю, а отже, тримати благовірного біля себе – все одно, що тримати його на ланцюгу.
Або, наприклад, мами, від яких пішов чоловік, можуть вселяти в дочку впевненість, що всі мужики – одного поля ягідки, а після дочка справді почне відбирати серед нормальних кандидатів на руку та серце виключно мамині граблі, у сенсі лише тих, хто здатний зрадництво.
І як тоді з цим справлятися?
Страх бути собою
Коли ми несподівано виявляємо людину у всіх сенсах для себе придатного, то тут же подумки проектуємо більшою чи меншою мірою наше можливе майбутнє.
Нашій психіці так набагато простіше: коли ми маємо певний орієнтир, ми краще усвідомлюємо, чи варто нам рухатися в цьому напрямку чи ні. І чим привабливішим буде для нас ілюзорно створена картинка, тим більше ми гіпотетично боятимемося це все втратити.
Навіть якщо це який-небудь мильний міхур, що не зістикується з реальністю, наприклад коли партнер у нас подумки наділяється тими благородними якостями, якими насправді зовсім не володіє.
Страхи врешті-решт стають другим етапом наділення цієї картинки живими емоціями, тобто фактично ми боїмося втратити те, що самі намалювали, – ще прекрасний світ нашого кохання, що ще не існує.
І чим лютіше ми прив'язуємося до партнера, тим, як завжди, більше починаємо панікувати.
Чи варто говорити, що будь-яке невдало кинуте слово з приводу нестабільності ваших відносин може призвести до того, що ви почнете робити кроки, які допоможуть вам цього уникнути надалі.
Навіть якщо немає реальних передумов у поведінці вашого обранця.
Страхування свого кохання
Так часом жінка, яка спочатку будувала легкі стосунки з любителем подорожувати і розважатися, після народження дитини відчуває страх того, що її чоловік обов'язково зірветься: раніше ж вона жила на волі, а тепер приречена сидіти під гнітом домашніх стін.
Штучна поведінка в цій ситуації полягатиме в тому, що вона може почати схиляти його до «відпочинку» – несподівано пропонувати зустрітися з друзями, якось розвіятися, а заразом зайве бурхливо підтримувати ідею «відпочити від сім'ї».
Або ж тривожна матуся може вчинити не так кардинально, але так само штучно – переселити чоловіка в іншу кімнату, туди, де його не буде будити та турбувати малюк.
Виходить така ерзац-інвестиція в майбутнє, нібито щоб товариш не втомився ненароком, адже він цього не звик, і в результаті не покинув сім'ю.
Але головне, що досить часто подібна поведінка у жінок трапляється, навіть якщо немає реальних передумов з боку благовірного, зате є «реальні» життєві приклади такого плачевного результату в інших сім'ях. І цього цілком достатньо для формування страху.
Спробувати зловити себе на думці, що ваші переживання безпідставні, досить складно: у страху, не дарма кажуть, очі справді великі.
Але проекції поганих можливих наслідків для вашого амурного союзу в сукупності зі штучною поведінкою, тобто тим, що анітрохи не збігається з реальними вашими бажаннями і яке характеризує саме ваші емоції – це прямий шлях до втрати себе та до криз у відносинах.
Адже це величезна снігова куля з гори, яку згодом буде вкрай складно розтопити, а заразом пояснити партнеру, чому ви чинили саме так, хоча думали інакше.
