Давно хвилює мене одне питання, яке спливає буквально всюди, і від нього не позбутися. Це як писк комара теплої літньої ночі. Це питання про жінок, які люблять халяву. Про жінок, які зайняли високе становище у суспільстві завдяки заміжжю, зв'язкам із чоловіками, зовнішності.
У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.
Приєднуйтесь!
Взагалі, моє коло спілкування складається із працюючих жінок. Але якщо дуже уважно подивитися на всі боки, то, мабуть, можна буде наскребти з десяток якихось забезпечених ледарів, провінціалок, що хитро пристроїлися, посаджених на тепле містечко керівниць. Тобто такі жінки є не в моєму колі, але вони існують у реальності.
Та що там говорити, я якось дивилася особисті повідомлення однієї ефектної подружки, що поєднує в собі нескінченність ніг та фігуру – пісочний годинник. Додайте до цього гарне обличчя, і вуаля – чого їй тільки не пропонували. Коли вона входила до кімнати, присутні чоловіки різко мутували у бізнесменів та стартаперів. Навіть якщо раніше були продавцями ватних паличок для чищення вух.
Це я до того, що якщо бути зовсім справедливими, то так, дійсно, десь може бути тонкий прошарок жінок, які живуть відносно легко і зайвий раз себе не обтяжують. Тим більше, що чоловіки самі їх активно спокушають і зманюють. Але тут у мене виникає питання. А хіба такого буржуазного класу, так би мовити, немає серед чоловіків?
Ось, наприклад, є, я знаю, така професія як перекуп. Вона полягає в тому, щоб десь купити авто дешево, а перепродати його дорого, при цьому закамуфлювавши явні недоліки і промовчивши деякі несправності. "Перекупами" найчастіше виступають чоловіки, і нікого це не бентежить - діяльність як діяльність.
Знову ж таки є майстри, готові викотити рахунок тисяч у двадцять за ремонт якогось ноутбука, чотири – за відкриття дверей. Можливість ці гроші з клієнта стрясти тут називають заповзятливістю, повинен же мужик заробляти.
Чоловіками здебільшого виявляються перепродавці радянських статуеток, самоварів, листівок та іншого напівантікваріату, який за копійки скуповується у бабусь. Робота непильна, прибуткова для чоловіка цілком нормальна, вважається, чому ні.
Є ще всякі стартапери, мамині брокери та інвестори... Взагалі, всякого «купи-продай, шило-на мило, кручу-верчу, ставки на спорт» у чоловічому середовищі не менше, а навіть більше. І це мало того, що не засуджується – це саме показник успіху. Мало працювати – багато отримувати. Хто відмовився б?
У 90-ті ця мрія взагалі розцвіла пишним цвітом, там від аматорів прилаштуватися до чужої праці та отримувати шалені гроші за «дах» взагалі відбою не було, двадцять років садили – і то всіх не пересаджували. І це були шановні люди.
І навіть є зараз, на мій великий жаль. Іноді такі люди залишають у мене такі коментарі та своє минуле, що погано робиться. І нічого, мешкають. Присмоктуються до держави, ростуть на тілі, як мох на дереві, і нічого.
Взагалі, вміння здерти належне тобі з незговірливого клієнта, обдерти, ошкурити, отримати надприбутки з того, що належить іншому, при цьому майже не втручаючись у процес – воно хіба жіноче? Стосовно чоловіка воно називається словом «піднятися» і в багатьох у глибині душі викликає повагу.
І щось мені каже, що не пролетарська ненависть закипає в чоловіках, які старанно вибирають із навколишньої дійсності ці десять розслаблених дамочок, і старанно обсмоктують їхній спосіб життя, а щось інше. Може, заздрість?
