З самого дитинства багато хто з нас звикли сприймати шлюб, скріплений обручками, як початок нового, обов'язково щасливого життя, яке інакше можна назвати безпроблемним та безтурботним.

У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.

Приєднуйтесь!

Це таке сприйняття сімейного життя, схожого на сценарій казкової «Попелюшки», в якій все було нестерпно болісно рівно до того моменту, поки на горизонті не замаячив принц.

Ось і наші уявлення про реальність у шлюбі багато в чому отруєні подібними очікуваннями, хоча насправді складнощі, з якими ми зіткнемося, цілком вирішуються. Та й до речі, ми ж так і не дізналися, як же насправді жили Попелюшка та принц після весілля – найімовірніше, так само, як і ми.

 

Правило 1. Щастя не залежить від партнера

Впевненість у тому, що щасливою можна бути лише поряд з чоловіком, нехай навіть і з найкращим із представників сильної статі на землі, як правило, стає згубною вже в самому шлюбі.

Насправді ця думка є парадоксом: якщо ми вміємо бути щасливими самі по собі, то станемо ще щасливішими у шлюбі, але коли наше щастя безпосередньо залежить від партнера, то ми будемо не тільки нещасливі, а й залежні.

Простіше кажучи, варто вчитися не ставити власний добробут у залежність від чого б то й кого б там не було, тоді все хороше і постійно притягуватиметься у ваше життя.

Інакше ви ризикуєте опинитися у вічній пастці і в гонитві за щастям – буде здаватися, що вам весь час чогось не вистачає. А щасливим треба вчитися бути всупереч, і це велике мистецтво.

 

Правило 2. Поруч із вами саме ваша людина

Зараз вкрай модною стала філософія, в якій стверджується, що життя з труднощами – це причина переглянути своє ставлення до вашого партнера та шлюбу загалом.

Мовляв, у доброму подружжі немає місця складностям, а будь-який конфлікт можна розглядати вже як привід задуматися: а чи та сама людина знаходиться поряд з вами?

Подібна інфантильна ідея запросто призводить хомо сапієнс до хибного мислення, через яке він дає деру від будь-яких, навіть мінімальних проблем. Підвищив голос – негідний чоловік, не зійшлися на думці – не моя людина!..

Правда ж полягає в тому, що у шлюбі дійсно варто вчитися починати з себе, бо партнер завжди є віддзеркаленням нас самих. А «не своїм» за таких умов може стати навіть найближча і найрозумніша у світі ваша людина. І насправді саме цього треба боятися.

 

Правило 3. Якщо немає підтримки – роби сам(а)

Потік енергії у шлюбі можна легко порівняти з руслом річки, яка може змінювати свою течію в залежності від того, куди ви її направляєте. Найчастіше замість витрачати свої сили на досягнення та вирішення актуальних питань, ми просто витрачаємо «заряд батарейки» на боротьбу з партнером.

Просила купити сметану в магазині – забув, два тижні благала полагодити кран – не знайшов часу, чекала від нього підтримки у своєму починанні – сказав, що краще б з дітьми вдома сиділа, все одно нічого не вийде…

Деколи наші очікування у шлюбі можуть справді не збігатися з реальністю, але сперечатися в цій ситуації - все одно що без толку витрачати дорогоцінну енергію не на діло, а на протистояння. Куди краще починати діяти від протилежного: якщо у вас зараз немає підтримки або допомоги, вирішіть це завдання самі.

Часто буває так, що без постійних конфліктів партнер несподівано змінює свою позицію, а й змінюється сам. Ну а якщо нічого так і не трапляється, то рано чи пізно ви зробите і висновки, і вибір, та тільки витрачати сили на вічні розбірки вже не станете.

 

Правило 4. Криза як точка зростання

Звичка сприймати будь-яку кризу у шлюбі як кінець нормальних відносин знову ж таки пов'язана з течіями нашого часу, коли нас переконують у тому, що в будь-якій неідеальній ситуації потрібно бігти і шукати те, що буде ідеальним.

Ідеальність - поняття в принципі вкрай згубне, як і бажання бути перфекціоністом у стосунках. Це свого роду невроз, коли людина в змозі емоційно стабільно існувати рівно доти, доки не зіткнеться з чимось, що вибивається з її «правильної», ним же надуманої картинки.

Чи варто говорити, що такі люди не тільки не можуть впоратися з кризою у відносинах, а й назавжди застряють у ній або й зовсім постійно тікають від неї в «нове» життя.

Насправді ж криза – це точка зростання як чоловіка чи дружини, а й сім'ї загалом, адже завдяки подоланню труднощів і вирішення завдань особистості справді стають сильнішими, а шлюби міцнішають.