Вірити в те, що у відносинах один тільки партнер, фігурально висловлюючись, хворий і з цієї причини другий, здоровий, страждатиме дуже наївно. Тому що за те, яка саме атмосфера панує в житті пари – страждальна та депресивна чи умиротворена та гармонійна, відповідають, безумовно, обидва. І образлива правда полягає лише в тому, що часом, щоб розібратися в систематичних невдачах у любовному союзі, треба починати саме з себе.
У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.
Приєднуйтесь!
Людина вже так влаштована, що в спробах захистити себе і свої кордони вона найчастіше бачить проблему в слідствах, а не причинах.
Простіше кажучи, бачить поганий результат, але не розуміє, якими кривими шляхами вона була досягнута. Ми ображаємося на те, що нас не чують, часом не помічають втоми або не пропонують допомоги, дратуємося, що про все потрібно просити або багато разів нагадувати.
Причин для розладу у кожної жінки знайдеться сотня і ще один візок на додачу, правда, зрозуміти, що часом чоловіча поведінка є наслідком нашої власної, буває вкрай важко.
Підвищена тривожність
Неприємний вірус сучасності полягає у нашому постійному перебуванні у тривожному стані.
Пов'язано це насамперед із необхідністю стрімкого розвитку, вічною конкуренцією як на роботі, а й у спілкуванні з оточуючими, посиленням тиску інформації та у принципі швидкістю життя. При цьому саме жінки більше схильні перебільшувати, нагнітати і хвилюватися там, де варто відпустити ситуацію.
Стандартна тривожна поведінка, яка має руйнівний ефект – це звичка боятися поганого результату в майбутньому, коли немає ні симптомів, ні провісників.
Наприклад, жінки часто переживають, яким чоловік може бути батьком, коли він від чужих дітей усувається або обожнює грати в комп'ютер ночами. Чи може він залишити сім'ю в майбутньому, якщо дружина раптом набере пару зайвих кіло або постаріє. Або навіть як з ним надалі можна зустрічатися, якщо він зараз такий поганий у побуті.
Тривожність ініціює ситуацію, яка може не мати нічого спільного з дійсністю, а значить, потрібно вчитися в першу чергу жити в теперішньому з вихідними даними, а не вигаданими.
Очікування багатозадачності
Різниця чоловічої та жіночої природи в контексті абсолютно протилежного підходу до виконання завдань усім завжди очевидна, правда, при цьому багато хто забуває, що цей постулат працює і у вирішенні звичайнісіньких життєвих проблем. Чоловічий мозок, якщо з товаришем, звичайно, все гаразд, повинен працювати як одинична, яка б'є в ціль стріла.
Простіше кажучи, сильній підлозі найлегше дається досягнення глобальних завдань, таких як купівля житла, сімейної машини або накопичення грошей на відпустку.
Прекрасна ж половина людства покликана закривати питання з підтримуючою функцією (їди в будинку не вистачає, дитина з одягу виросла) або естетичною (пора купити шафу).
Буває, звичайно, що всі сімейні питання партнерами вирішуються взаємними зусиллями або жінці деякі з них і зовсім даються легше, ніж чоловікові.
Але все-таки найчастіше в наших сім'ях ми поки що намагаємось зберігати свої гендерні ролі – нам так зручніше і звичніше навіть у плані комфорту.
З цієї причини пані та панночки можуть часто ображатися, що обранець далі свого носа не бачить, уваги приділяє менше, ніж хотілося б, та й загалом про все потрібно просити і нагадувати.
Насправді якщо товариш працює добре, а глобальні сімейні питання завжди залишаються закритими, то варто просто почати менше реагувати на те, що він досі без списку продуктів до магазину ходити не може і вдома без дружини не справляється.
Очікування виконання мрії
У нас існує впевненість, що виходити заміж – це в буквальному сенсі перебувати за спиною у свого чоловіка, який і проблеми відображатиме, наче щит, і комфорт забезпечуватиме, а якщо чоловік ще й чудовий, то й бажання виконувати.
Але з психологічної точки зору таке розуміння стосунків можна розкласти на складові як тандем батька та дочки, ніж дорослих чоловіків та жінок.
Перекладати відповідальність за своє щастя, за комфорт у житті та виконання заповітних мрій теж є, на жаль, частою для нашого часу помилкою жінок.
І справа навіть не в тому, що чоловік не може або не повинен нести таку відповідальність, а в тому, що часом він це змушений робити на самоті або через призму здогадів, коли дружина прямо не говорить, а натякає, мовчки страждає чи маніпулює.
Бути рівноправними партнерами по життю не найскладніше завдання, якщо навчитися не звинувачувати у всіх невиконаних бажаннях лише кохану людину, а почати діяти з нею заразом.