Нуклеарний принцип побудови сім'ї, де в основі лежить моногамний союз батьків, є не просто в нашій реальності базовим, але в більшій мірі навіть фундаментальним і негласно єдиним вірним з етичної точки зору.
У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.
Приєднуйтесь!
І хоча більшість людей абсолютно солідарні з подібним вибором у своєму житті, навколо самої моногамії витає дуже багато міфів, які дуже далекі від правди.
Міф 1. Моногамія природна
Спочатку моногамний принцип спілки чоловіка і жінки був зумовлений зовсім не любов'ю, а скоріше зручним та надійним способом вижити та зберегти потомство.
Діаметрально різні якості та фізичні здібності дозволяли уникати небезпек та задовольняти базові людські потреби за умови міцного зчеплення у самій парі.
Все як у нинішніх реаліях: один наздогнав видобуток, другий приготував, а поїли зрештою обоє. Складні часи минули, а ось звичка «виживати» залишилася.
Саме з цієї причини, наприклад, сучасні люди продовжують залишатися навіть у неблагополучних сім'ях, стійко імітуючи моногамний союз, коли вже любові немає або подружні завіти давно порушені.
Виходить, що з погляду еволюції моногамія є скоріше звичкою, аніж обов'язковою потребою людини.
Міф 2. Жінки більше схильні до моногамії
Мабуть, це один із найпопулярніших і найулюбленіших міфів переважної більшості чоловіків, які бажають уникнути відповідальності або, наприклад, виправдати власну зраду.
Хоча насправді бачити в собі яскравого полігамного альфа-самця є звичайною звичкою тішити власне самолюбство, але не більше.
Науково обґрунтованих доказів різної схильності до певного принципу побудови стосунків у чоловіка і жінки поки що немає, хоч і є нюанси, що підживлюють життя цієї легенди.
На поведінку і вибір жінки часто накладається відбиток самої чарівниці-природи, яка потребує продовження життя людства на Землі.
Простіше кажучи, жінка схильна вибирати дійсно сильнішого представника протилежної статі або того, хто їй таким здається, і відчувати до нього подальшу прихильність після сексуальних стосунків.
Власне, сама необхідність може тривати зовсім недовго, якщо вибір жінки був у результаті явно неправильним, і вона легко розриває союз навіть за наявності дітей і шукає нового партнера.
При фізичній же моногамії зміна партнерів у принципі неможлива, отже, всі ці плітки про чоловічу полігамність не більш ніж тривіальні хитрощі.
Міф 3. Моногамія – це про етику та мораль
Легко зробити аморальною будь-яку точку зору, якщо спочатку визначити норму та виставити рамки.
Простіше кажучи, норма – річ вкрай суб'єктивна, позбавлена ??істинності, більш того, вона цілком може змінюватися з часом або хоча б зазнавати незначних змін.
І отже, спиратися на неї як на міцний фундамент зовсім не означає бути в рамках норми та моралі. Та й закон у питаннях кохання найчастіше пластичний: що аморально для одного, може бути цілком прийнятним для іншого.
З цього погляду можна розбирати і такий аспект визначення моралі у відносинах, як зрада.
Парадоксом є те що, що з норми моногамної сім'ї у суспільстві зрада є причиною кожного третього розлучення. Виходить, що ми брешемо самі собі, коли говоримо або про етику, або про норму.
Насправді ж норма є звичайнісіньким вибором кожного окремого індивідуума, і найголовніше в цьому питанні – щоб у союзі, який створюється між людьми, партнери дотримувалися одного рішення.
Абсолютно неважливо, які принципи в кожній окремо взятій сім'ї будуть встановлені, важливіше, що вони саме їх задовольнять. А от судити інших, встановлювати власні норми моралі – справа абсолютно невдячна і навіть непристойна.
