Про те, що не варто образи тримати в собі, замовчувати проблеми чи імітувати настрій у моменти, коли все далеко не райдужно, ми всі чудово обізнані. Та тільки на практиці виходить зовсім навпаки.

У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.

Приєднуйтесь!

Недарма ж у народі кажуть, що хотілося зробити якнайкраще, а вийшло як завжди. Ефект пружини - так називається той самий механізм, який пояснює звичку накопичувати претензії, стискаючись досить довго, а потім в одну мить, випрямляючись, вивалювати весь цей потік на партнера.

І єдино правильний, тобто здоровий спосіб комунікувати один з одним – це стежити за тим, щоб ваша пружина завжди знаходилася в статиці.

Щоправда, зробити це досить складно.

 

Доброта і похвала

Бажання отримувати на свою адресу винятково хороші відгуки - це невроз родом з дитинства, який найчастіше зустрічається у тих, кого виховували у досить суворій системі заохочень та покарань.

Причому заохочення давалися насилу – їм необхідно було викрутитися, ніби вже на сковорідці, тому їх цінність у житті стає першорядною проти будь-чим. Так у людини спочатку формується звичка не лише оцінювати будь-які свої дії виключно через чужу критику, а й почуватись відповідно – залежно.

Простіше кажучи, не вважати себе успішним, хорошим або просто заслуговує на любов без будь-якої надоцінки - явного підтвердження власної «хорошості» з боку.

Логічним стає і той факт, що така система комунікації міцно фіксується на рівні рефлексів – попросту кажучи, ми боїмося здатися дивними, ненормальними, поганими, поганими або в принципі «не такими» для того, хто сам уявляє для нас цінність. Природно, простіше образу проковтнути або вкотре заплющити очі - подумаєш, це ж мала неприємність на тлі значущості партнера.

Та ось тільки в цей момент наша пружина починає свій стиск, і якщо спочатку ми навіть помічати цього не будемо, то трохи пізніше вже усвідомлено почнемо накопичувати претензії - запам'ятовувати їх, прокручувати в голові, навіть подумки підводити деякі з них під контекст підходящої ситуації.

 

Образа як влада

Психологія розглядає образу не як наслідок того, що нас поранили, торкнулися живого, або того, що ображатися ми здатні виключно на того, кого любимо. Зовсім ні.

Образа – це, з одного боку, відображення нестійкості нашої власної самооцінки, обов'язково залежної, яка раз у раз скаче то вгору, то вниз, спираючись лише на те, хвалять нас чи лають, точніше «кривдять».

З іншого ж боку, образа виступає як усвідомлена вторинна вигода. Простіше кажучи, нам вигідно всі свої претензії збирати, щоб було з чим нападати на суперника надалі або чим маніпулювати задля досягнення певного результату.

І те, й інше, по суті, є ознакою нездорових відносин, де головною причиною всіх проблем стає сам чоловік із залежною самооцінкою. Деякі люблять при цьому виправдовуватися – мовляв, якби не кривдив партнер настільки часто, то й не було б приводу ображатись, а отже, накопичувати ці образи та захищатись надалі.

Але реальність така, що по-справжньому незалежну і сильну людину – банально, але факт! - Образити не можна.

 

Втрата енергії

Більше того, образа є ще й найсильнішою енерговитратною дією, тому що для того, щоб ображатись, потрібно постійно утримувати себе в подібній концентрації.

Наприклад, дмухати і мовчати, наполегливо вичікувати, хто і коли програє, в сенсі підійде першим і стане миритися, а заразом є сили стримувати бажання зробити крок самому, обійняти або зізнатися в тому, як же нудно проводити вечір, сидячи по різних кімнатах.

Як нам, як завжди, говорили батьки? «Вашу б енергію та на мирне русло». І дійсно, бути скривдженим чи ні – це завжди ваш вибір.

І вже якщо на те пішло, коли вас ображають, куди краще не збирати це в собі, а намагатися зрозуміти, чому ваша близька людина дозволяє собі таке ставлення і чи можливо це вирішити, замість просто залишатися скривдженим.