Зрада — це початок чи кінець стосунків? Віра в нове чи втрата довіри? Раптом наша довіра до партнера зникає, а наші очікування та мрії перетворюються на порох. Та от, чи є вони запорукою міцних стосунків?

У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.

Приєднуйтесь!

Сьогодні психотерапевтка Марлена Казонь розповіла про те, як пережити зраду коханої людини? Чи можна відбудувати те, що було зруйновано? Як болісний розрив, на думку спеціаліста можна виправити у конструктивний спосіб і що можна зробити, щоб уникнути розставання, коли зрада «мала» статися?

Перелюбство не обов`язково має стати завершенням стосунків, і така ситуація не повинна назавжди зруйнувати їх. Життя після зради вашої другої половинки, попри почуття болю, можливе: спробуйте пробачити і за допомогою психолога врятувати ваші стосунки.

Розберемося, як впоратися з невірністю та чи варто прощати її, як відновити стосунки і що робити, якщо ви — людина, яка зрадила, однак хочете все виправити.

 

Чи можна пробачити зраду?

Зрада може нас шокувати і поранити, але, якщо обидва партнери вирішили працювати над стосунками, факт зради все ж варто забути.

Можна дати собі можливість зцілитися, варто взяти на себе відповідальність за ваші стосунки і зрозуміти, що кожен з вас заслуговує на другий шанс. Хоча почуття тривоги і страху не зникне, можна спробувати примиритися з ними.

 

Чи завжди ми відчуваємо, що наш партнер нам зраджує?

Іноді зраджують тоді, коли ми очікуємо цього найменше, а буває й так, що ми просто знаємо: щось не так — і нам не потрібні жодні докази.

Ми відчуваємо, що наш партнер віддалився, або він просто зникає. А потім ми часто знаходимо повідомлення у телефоні, електронний лист або фотографію як підтвердження цих підозр. А іноді просто закрадаються сумніви.

 

Чому ми зраджуємо одне одного?

Цікавим аспектом людської особистості є те, що люди мають потребу зрозуміти все, в тому числі й зраду, щоб взяти на себе відповідальність і почати все спочатку, або зануритися в страждання чи шукати проблему тільки в собі та займатися мазохізмом, або ж, можливо, звинуватити в усьому партнера і піти. Ми шукаємо щось, щоб пояснити, чому все сталося саме так, а не інакше.

Отже, зрада трапляється з різних причин:

— Любовне вигорання — чи можливе воно? Це означало б, що наша любов спалахує і перегорає, що не відповідає дійсності. Коли ми любимо, ми здатні прощати, розуміти або переживати різні речі.

— Нудьга — часто виникає у дуже незрілих партнерів, які хочуть, щоб їх постійно обожнювали.

— Поява провокаційних факторів — це також ознака незрілості партнерів, які шукають привід, що дозволить їм звільнитися від обов`язків.

— Незрілість нашого партнера — так, але це також і наша відповідальність, оскільки ми пов`язуємо себе з незрілою людиною, дуже часто ми теж є незрілими.

— Іноді це і наша відповідальність (не провина!): недостатньо уваги, недостатньо часу, проведеного разом, недостатній прояв емоцій або відсутність сексу — поширені причини зради, за які відповідальні обидва партнери...

 

Які негативні наслідки зради?

Одним з очевидних аспектів є вплив зради на нашу самооцінку. Ми відчуваємо гнів, біль, ненависть та приниження, думаючи про те, що сталося. Це може стати навіть початком депресії. Але як ми повинні ставитися до цього насправді? Варто спробувати відповісти на питання «Що сталося з нашими стосунками?», «Що призвело до зради?» тощо. Важливо реагувати на зраду також залежно від ситуації.

 

Тож як саме реагувати?

Те, як люди реагують на зраду, зазвичай залежить від кількох факторів. Одним із них є те, як довго партнер нам зраджував. Чи це сталося раптово? Чи це тривало протягом певного часу? Чи відчуваємо ми спільну відповідальність? Чи дійсно ми занадто часто нехтували своїм партнером?

Багато залежить і від того, як ми дізналися про зраду. Наш партнер все ще заперечує це? Чи він зізнався у зраді та шкодує про неї?

Наш попередній досвід також має величезний вплив на нашу реакцію. Найчастіше ми шукаємо когось, хто полегшить наш біль і візьме на себе провину та відповідальність. З провиною нічого не можна зробити, але з відповідальністю можна зробити дуже багато... І той, хто зраджує, і той, кого зраджують, несуть відповідальність за зраду.

Обидва партнери беруть у цьому участь, пасивну й активну. «Від щедро накритого столу ніхто не йде» — тобто якщо наші потреби задоволені, якщо наші очікування виправдані, то наші стосунки живі.

 

Пошук винних зменшує почуття нашої відповідальності за зраду...

Це одна з найпоширеніших реакцій. Іноді ми перегинаємо палицю, намагаючись за будь-яку ціну знайти винного. Ми перекладаємо провину або на нашого партнера, або на людину, з якою нам зрадили. Пошук винного допомагає нам трохи охолонути, і тільки через деякий час ми приймаємо рішення. Розрив або прощення.

 

 

Ставка на реванш...

Часто люди, яких зрадили, шукають способи завдати болю своєму партнеру. Вони приймають одне з двох рішень: або розійтися, або залишити все як є. Та якщо людиною рухає бажання помсти, то вона або починає нові стосунки, намагаючись завдати таких саме страждань своєму колишньому партнеру, або все подальше життя ображається на те, що саме він зруйнував кохання…

 

То коли ж приходить прощення?

Почнімо з того, що чітко усвідомимо: прощення не завжди дорівнює примиренню. Ми можемо продовжувати стосунки, але прощення не означає, що все забуто. Але чи є «прощення» влучним словом у цьому випадку? Чи потрібно нам прощати? Важливо оцінити себе і свою позицію в стосунках та рухатися далі....

Іноді, незважаючи ні на що, ми можемо дійсно досягти реальних змін у стосунках, однак це можливо лише якщо прощення є результатом справжнього і непідробного покаяння. Тоді це може бути правильним рішенням.

 

Чи може зрада врятувати стосунки?

Це може вас здивувати, але є пари, які після зради розгортають новий розділ у стосунках. Примирення може стати каталізатором для сплеску більшої близькості в емоційному та сексуальному аспектах.

Однією з причин такого наслідку є прихований страх втратити кохану людину, другою — звинувачення когось іншого, хто також не зберіг вірність, а третьою — всі ті довгі розмови, під час яких були з`ясовані найважливіші проблеми стосунків.

Важливо взяти відповідальність за себе і свої вчинки, зізнатися собі та партнеру, де я був неправий, що було неправильно з мого боку, виплеснути всі емоції та побачити, що залишилося, а чого вже немає в наших стосунках... Тільки тоді ми можемо зрозуміти, що робити далі.

 

Чому ми вирішуємо розійтися?

Часто це неминуче і зрозуміле рішення. Зрада — це руйнування чинних зобов`язань і почуття близькості між двома людьми.

Це рівнозначно нехтуванню нашими почуттями, гідністю та рівновагою. Не всі люди здатні погодитися відпустити це, і не всі люди заслуговують на це. Тому найчастіше зрада призводить до розриву стосунків.

 

Зрада — це просто незрілість?

Зраджені жінки й чоловіки іноді мають настільки низьку самооцінку, що хто б що не зробив — вони переконані, що сталося найгірше. З такими людьми важко вирішити ситуацію по-дорослому. Відповідальність за свої вчинки є синонімом емоційної зрілості.

Дуже важко нести відповідальність за зраду партнера, побачити ЩОСЬ у собі, що було неправильним, і побачити реальну проблему чи то у ставленні, чи то у довірі або ж у зв`язку між вами... Зраду часто порівнюють з емоційним розладом, хворобою, яку називають емоційною незрілістю. Звичайно, це зовсім не хвороба, а дуже поширений розлад функціонування людей з емоційною незрілістю...

На думку Марлени, хвороба — це не те, що приходить ззовні, а те, що походить від нас самих і хоче привернути нашу увагу до чогось. Тому порівняння зради з хворобою має глибший і більший сенс. Можна навчитися жити так, щоб перестати хворіти. Можна настільки себе полюбити, щоб хвороба чи зрада не були способом загоєння твоїх ран.

 

А якщо він просто піде до іншої?

Закінчити серйозні стосунки набагато важче, ніж інтрижку на стороні. Однак ніхто не хоче бути приреченим на стосунки, які його не влаштовують. На стосунки з кимось, хто переслідує, робить боляче, з ким втрачено зв’язок.

Ми не усвідомлюємо, що стосунки, засновані лише на коханні, є надзвичайно крихкими. Тому що кохання крихке, особливо якщо його основа — це похіть, юнацьке зачарування, несвідоме захоплення іншою людиною і віра в те, що за її відсутності ми помремо.

Це дуже приємне відчуття, особливо якщо воно взаємне, і це чудовий фундамент для стосунків, але про інші складові теж потрібно дбати.

Кохання протягом багатьох років було і є причиною любовних романів, але не весіль. Люди розлучаються, тому що почуття зникають. Де зобов`язання, відповідальність, спільні пристрасті та спільне майбутнє? Саме ці компоненти забезпечують міцний зв’язок, зрілі стосунки та свідомий рух назустріч одне одному…

 

Чи зраджують незрілі?

У зрілих стосунках чоловіки та жінки, які захопилися кимось іншим, можуть сказати: «Слухай, ти чудова жінка/чудовий чоловік, але я кохаю свою дружину/свого чоловіка, шкода, що ми не познайомилися, коли я був/була самотнім/самотньою». Це прекрасний комплімент, визнання її жіночності або його мужності, проте водночас це трактується так: «Я не зацікавлений/зацікавлена в тобі».

Але якщо чоловік/жінка дозволяє затягнути себе в таку інтрижку, то це означає, що він/вона хоче цього, а це вже є свідченням того, що він/вона емоційно незрілі й що він/вона не хоче або не може говорити про свої потреби чи очікування, вважаючи за краще йти коротким шляхом до іншого/ іншої, тобто до зради… Ось вам цитата з книги Катажини Міллер «Купуйте коханці чоловіка квіти»:

«Не зраджуй себе — і тебе ніколи не зрадять».

Пам’ятайте, нас покидають і позбавляють почуття безпеки лише тоді, коли ми покладаємося на когось іншого, а не на себе.

Після зради ми часто ставимося до партнера більш радикально. У такому випадку ми щось втрачаємо чи набуваємо?

Це залежить від того, що ми хочемо отримати і що ми можемо втратити. Бувши надмірно радикальними, ми втрачаємо зв`язок зі своїми потребами, відчуваємо тривожність і напруженість, після чого вносимо штучність у наші стосунки, але у такому разі ми перешкоджаємо природному прояву емоцій і спілкуванню.

Досить важко відкритися відстороненій людині, від якої віє негативом. Радикальність у стосунках, тобто спілкування на кшталт «Я правий і ти повинен мене слухати» суперечить самій ідеї стосунків. Де зв`язок, де безпека, де щирість і прояв емоцій? Радикальність призводить до впертості та спотворення ролей. Вона приносить напруженість.

Важливо усвідомити це і рухатися далі, рости й розвиватися разом. Усі пари час від часу сваряться. І тільки якщо люди не прагнуть рости і змінюватися у стосунках, вони приймають все таким, як воно є. Всі змінюються, і неможливо спільно прожити життя без конфліктів.

Мовчання — це геть не золото у стосунках, а самопридушення. Воно підсилює збереження стосунків у стагнації, а застійні стосунки дуже часто супроводжуються зрадою, бо вони мають розвиватися. Важливо мати самовираження завжди і всюди, а особливо у стосунках.

 

Чи є чесність способом уникнення зради?

Так! Важливо показувати себе такими, якими ми є. Не найкращу, а справжню версію себе. Це найголовніше... Ти справжній — і я справжня... Ти показуєш мені свою правду — я роблю так само. Щире кохання зовсім не потребує феєрверків. Навпаки, воно спокійне, і до цього треба звикнути. І це не про сліпе кохання, пристрасть чи фазу закоханості. Це про дорослі, зрілі стосунки, над якими треба працювати.

У більшості з нас ідеалізоване уявлення стосунків з дитинства, з ілюзій романтичних фільмів та казок. Пізніше ми намагаємось співвідносити реальних людей з цим ідеалом у нашій свідомості.

Спочатку у нас це може виходити, але згодом ми бачимо, що в цьому світі все інакше. Ми не можемо з цим змиритися, і все, що маємо в результаті, — це сварки, розриви, біль і брак спілкування. А якби у нас не було цих ілюзій, вимог та очікувань, ми могли б бути собою і приймати себе такими, якими ми є... Це можливо, але для цього потрібно працювати та докладати багато зусиль.

Але замість того, щоб бути собою, ми вдаємо із себе рятувальників або секс-бомб....

Перш за все варто одразу сказати важливу річ: входження в будь-яку роль, як правило, не є свідомим вчинком. Це не означає, що жінка вигадує для себе певний образ, а потім крок за кроком створює його.

Скоріш за все, цей образ — це наше глибоке, хоч і помилкове, переконання, що це єдиний правильний спосіб побудувати стосунки. Ми спонтанно, несвідомо відтворюємо шаблони, що зберігаються в нашій голові. Кожен з нас несе в собі певні установки, які постійно керують нами. 

Наприклад, якщо жінка переконана, що вона стане дороговказом у житті свого партнера, що вона змінить його світ, то вся її енергія буде спрямована виключно на його «порятунок». І тут починається перетягування канату. Він каже їй, що знає фінал кожної любовної історії, а вона продовжує доводити йому, що він помиляється і цього разу все буде інакше.

Вона, щоб довести свою правоту, працює до сьомого поту, а він пасивний, нічого для неї не робить (адже для нього це боляче) і чекає, поки йому доведуть, що він правий. Тому, маючи схильність входити в роль матері-цілительки чи батька-цілителя, треба бути дуже уважним від самого початку.

Якщо ми зустрічаємо людину, яка починає розповідати нам про своє важке минуле, яка весь час так голосно страждає перед нами, це означає, що ми маємо справу з тим, хто розраховує на те, що ми візьмемо на себе роль пожежника, який гасить ці пожежі.

Якщо хтось хоче залучити нас до зцілення від свого минулого, треба бути уважними і подивитися на те, у що ми втягуємося, або, точніше, на те, у що нас втягують. Ця людина тримає біль всередині себе і не має наміру його відпускати. Саме на основі цього болю вона будує всі стосунки з людьми, запрошуючи їх у свій тривожний світ.

На жаль, жінкам він часто здається дуже привабливим. Це найпоширеніший рольовий розлад, в який ми вступаємо. Однак насправді він дуже обтяжливий.

 

Як бути щасливим у стосунках після зради?

Важливо пам’ятати, що відверте спілкування є ключем до щасливих стосунків, що проявляти своє внутрішнє «я» — це означає говорити одне одному прямо, а отже, зближатися.

Якщо ми визначаємо справжню близькість як те, що двоє людей знаходяться поруч одне з одним, знають одне одного, приймають одне одного, відкриті та поважають одне одного, але також пам’ятають про індивідуальність одне одного, тоді є шанс на щасливі стосунки.

Це відбувається, коли ми дозволяємо собі зняти маску і вийти з різних ролей, які часто беруть свій початок ще у дитинстві. Це важкий, але необхідний крок, щоб побудувати близькість, пробачити одне одному все і бути разом попри все.