Розглядаючи замість похмурої стрічки новин сайт знайомств, я виявила цікавий факт. У багатьох чоловіків, які бажають прикрасити дозвілля спілкуванням з незнайомими дівчатами, у графі «Про мене» стоїть коротке «адекватний».
У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.
Приєднуйтесь!
І більше практично нічого, що могло б дати зрозуміти потенційним здобувачкам на чашку халявної кави, що ж насправді являє собою цей непоказний брунет 35 років, 170/80, що знаходиться всього в парі км від них.
Те, що чоловіки про себе практично нічого не пишуть на сайтах — це, мабуть, наслідок тієї самої чоловічої скнарості на слова. Адже справжній чоловік не той, хто говорить, а той, хто робить.
Але як тоді вибирати меркантильним жінкам із сотні інших кандидатів? Як дізнатися, чи варто напитися кави під зав'язку перед першим побаченням чи все-таки вдасться побалувати себе шматочком Естерхазі? Несподівано.
Особисто мені здається, що чоловік, який заявляє про себе як про адекватне, вже викликає підозри.
Адекватність – взагалі що? Вікіпедія повідомляє нам, що вираз «адекватна людина» — груба мовна помилка. Воно не несе жодного сенсу, якщо поряд немає обставин прояву такої адекватності.
Тому що адекватність, якщо вже правду, відповідає чомусь чи комусь. Можна адекватно сприймати ситуацію, демонструвати адекватну поведінку, але бути адекватною… Ну такое…
Якщо ж без занудства прийняти, що в новомові цей термін вже прижився, тоді що ж розуміють під адекватністю чоловіка, який себе таким називає?
На мій суб'єктивний погляд адекватністю вважають відповідність загальноприйнятим нормам у поведінці та прояві емоцій. Така собі людина без тарганів, зате з царем у голові. Що схоже на ситуацію із середньою температурою по лікарні: у когось 35,0, а у когось і 40,0. І все загалом пацієнти, ой, тобто адекватні люди.
Але якщо загалом ми всі адекватні, то навіщо вказувати це додатково в анкеті? Ми ж не пишемо, що у нас 2 руки, 2 ноги, голова та непрооперований апендикс. Виходить, що десь по світу часто-густо ходять інші, неадекватні люди.
Істина в тому, що світ не поділяється на чорне та біле, на адекватних та неадекватних людей. (Виключимо з цього переліку пацієнтів психіатричної лікарні). У житті дофігліон різних відтінків.
Всі наші емоції та реакції набагато більші, щоб укластися в якісь правила та середні значення. Що адекватно для однієї людини може не бути таким для іншої. В одній ситуації ми поводимося так, в іншій інакше.
Наприклад, є 3 реакції на стрес: бий, біжи, замри. І всі вони адекватні стресовій ситуації. Або проживання горя, на яке знову ж таки можуть бути різні реакції: один ридатиме до останньої краплі, поки біль не стане тихіше, інший — триматиме все в собі, третій — піде до психолога. Кому більше подобається, те й підходить.
У мене є підозра, що чоловік, який вважає себе адекватним, оцінює цей світ і людей у ??ньому зі своєї дзвіниці. Якщо він згоден зі словами чи вчинками іншої людини, значить людина адекватна, а нанівець і суду немає. Забуваючи при цьому, що той інший зараз адекватний лише його уявленням, а не в цілому адекватний.
Якщо я ще не зовсім вас заплутала, то висновок.
Чим менш грамотна і освічена людина, чим більше у неї відчуття власної значимості, тим частіше вона вважає адекватність своєю незаперечною перевагою.
Тому й випинає її вперед, як медальку на грудях. І ще є підозра, що це єдине, чим йому можна пишатися.
