Літо – те найменше життя, сповнене переживань. Але якщо хочеться ще більше вражень, можна звернутися до світу кіно, який ніколи не підводить.

 

«Привіт, сум» (2024)

 

 

Найсвіжіша екранізація однойменного роману письменниці Франсуази Саган, який був випущений понад півстоліття тому. У центрі історії героїня Сесіль та її спроби впоратися зі смертю мами. У той же час батько Сесіль, з ким вона проводить літні канікули, непогано проводить час у компанії нової коханої, доки до них у компанію не приїжджає давня подруга матері. Неспішне, меланхолійне кіно з флером французького курорту та духом романів Саган.

 

«Літня казка» (1996)

 

 

Під час канікул молодий математик заводить роман одразу з трьома дівчатами. Так починається цей розмовний фільм Еріка Ромера, ідеальний для чутливих натур, які люблять рефлексувати. Якщо такий сюжет вам не підходить, легко змінюйте «Літню казку» Ромера на його «Зелений промінь». Тут також курорт, сонце, романтична дівчина Дельфіна.

 

«Вислизаюча краса» (1995)

 

 

Краса кадрів, юна Лів Тайлер, соковита Італія – все це фільм Бертолуччі, який у перекладі з італійської звучить як «Я танцюю сама по собі». Картину знімали у 1990-ті, але вона не втратила своєї тонкощі та актуальності. Та й хіба можуть вийти з моди теми переходу до дорослого життя, стосунків із батьком, доленосних змін? Бертолуччі, як завжди, майстерно передає дух часу. У «Мрійниках», наприклад, це були відтворені 1960-ті, а в «Вислизаючий красі» – 1990-ті з їхніми плеєрами, відеокамерами та кумедною поп-музикою.

 

«Зависнути в Палм-Спрінгс» (2020)

 

 

Ромком про складнощі стосунків у часовій петлі. Але ця мила оболонка ромкому в якийсь момент деконструюється і перетворюється на цинічне кіно з вельми зумерським гумором на тему стосунків та кохання. Уїдливі герої, які легковажно ставляться до власної долі, отримують надздатність переживати день наново без наслідків. Спочатку вони вибирають піти у відрив, а згодом починають по-справжньому цінувати щодня, як і моменти один з одним.