«Ой, а от колись ти будеш старенька, про кожного пошкодуєш, про кожного!» Якщо чесно, мені вже набридло, що мене лякають будь-якою дурістю. Наприклад, спогадами про колишнє кохання, клімаксом і чомусь кішками (я ж не миша). Зараз розповім, чого я боюсь насправді.

У Telegram- каналі ROXY ділиться інформацією про відносини, красу, здоров'я та новини про життя зірок.

Приєднуйтесь!

 

Відсутності кавалерів

Пам'ятаю, першу страшилку такого типу мені розповіли у 19 років. Мовляв, із 20 потік кавалерів померзне. Це, звісно, було негаразд.

Потік кавалерів змінюється, і в різні часи він різний. Це якийсь процес, що повторюється, як приплив з відливом.

Коли добре почуваєшся, і «в ресурсі», точніше, обвішана ресурсами, як Новорічна ялинка, і час вільний є, одразу навколо багато людей обох статей, які хочуть з тобою дружити, дружити, тощо.

Коли щось трапляється серйозне, і сил мало, щойно на те, щоб вижити, і товариша з вогню винести, коло невблаганно звужується до кількох людей. З якими далі і шуруєш по життю. І переважно це сім'я. За них і боїшся, точніше хочеш, щоб у них все було добре.

 

Клімаксу та зовнішніх змін

От якби клімаксом мене лякали перед самим клімаксом, я б, може, й задумалася. Але чорт забирай, лякати цим починають мало не з 14 років. Тому спочатку думаєш, як продовжити молодість, потім уже взагалі нічого не думаєш. Чого думати, жити треба.

Думаю, років через десять для мене буде актуальною ця історія, туди пізніше дізнаюся про ГЗТ. Але якщо говорити саме про фертильність, то моя фертильність за все життя була цікава максимум двом чоловікам, за одним із них я одружена.

А ось швидку при хворобливих місячних я викликала, тому що жах що, пекельні муки...

 

Самотності

П-ф-ф, боюся я її... Іноді мрію про неї. Я зараз у тому «бутербродному» віку, коли жінку рвуть на всі боки. Начебто і сім'ї ще потрібна, причому і старшим, і молодшим. Ну і у будь-яких творчих речах висловитись хочеться, чого вже. Та ось боюся, що часу на цей вислів не так багато…

Розумію, що час стає швидшим, він лопається з кожною секундою, прискорює свій біг. І хтось нав'язливий шепоче у вухо: «Ось зараз давай спробуй усе, що хотіла. Видихни трохи, і йди нарешті на абордаж, зараз чи ніколи».