Одні пари, незважаючи на труднощі та спокуси, залишаються разом десятиліттями, а інші розходяться, ледве зіткнувшись із першою серйозною проблемою. Вся справа в тому, що відданість не виникає сама по собі, а в її складі — не лише кохання, а й внутрішні настанови, життєвий досвід, зовнішні обставини.
Докладніше про інші фактори, що впливають на відданість у парі, розповідаємо у статті.
Вік та рівень зрілості
Ці показники впливають на відданість партнерів один одному не на пряму, а через навички та ставлення до життя. З досвідом приходить розуміння своїх потреб, уміння регулювати емоції, терпіння, усвідомлене бажання планувати майбутнє. Зрілість покращує здатність бачити в проблемах не вирок, а завдання, яке можна вирішити разом з коханою людиною.
Але не варто знецінювати «молоде» кохання. Іноді саме вона дає унікальну глибину прихильності, якої не вистачає у дорослих, які перебивають пристрасть раціональними міркуваннями.
Соціальна підтримка
Підтримка сім'ї, друзів та суспільства справді може вберегти закоханих від розлучення. Віра та допомога близьких, як матеріальна, так і емоційна, дають парі зовнішню опору, час та ресурси для відновлення та роботи над проблемами. Ізоляція та неможливість отримати соціальну підтримку, навпаки, підвищують ризик, що чоловік і жінка розійдуться за перших серйозних проблем.
Значення має і готовність пари звернутися за допомогою до терапевта чи психолога. Розмови з фахівцями часто допомагають партнерам змінити траєкторію відносин на краще і перестати боятися бути відвертими один з одним.
Риси особистості
До рис особистості, пов'язаних із стійкістю відданості, відноситься висока сумлінність, відповідальність, схильність до витримки та низька імпульсивність. Всі ці риси роблять людей стійкішими перед труднощами, мотивують працювати над відносинами, а чи не руйнувати їх. Установка «Я не порушую обіцянок» також допомагає легше проходити кризи, адже зобов'язання сприймається як цінність, а не непосильна ноша.
Потрібно, щоб і чоловік, і жінка були готові розвиватись: рефлексувати, тренувати навички відповідальності та емпатії. Не менш важливо ставитись до відносин як до справи, в яку потрібно постійно вкладатися.
Досвід дитинства та минулих відносин
Події минулого залишають на нас слід: неодноразові зради, втрати та емоційна зневага з боку батьків чи інших значущих людей формують очікування, що інші не прийдуть на допомогу, коли вона знадобиться. На тлі цього з'являється звичка емоційно усунутись від партнера у складні хвилини або періодично влаштовувати йому перевірки.
Ті, кому в дитинстві не доводилося боротися за увагу батьків, а в перших стосунках за милість партнера, частіше вибудовують здорові та довірчі зв'язки. Вони розуміють, що можуть просити допомоги без сорому, вміють прощати і спокійно ведуть складні розмови.
Приклади поганих і хороших моделей відносин
Приховане чи явне насильство з боку батьків, залежність одного з них чи відхід із сім'ї дають дитині (а потім і дорослому) зрозуміти, що кохання — це загроза, від якої краще втекти. Тому побудова довгострокових здорових романтичних відносин стає надто складним завданням. Як тільки з'являються проблеми або все йде до переходу на новий етап, у пораненого досвідом людини з'являється бажання піти.
Ті, чиї батьки хоч і сперечалися, але швидко відновлювали контакт, розуміють, наскільки важливі у відносинах взаємоповага та спільна робота над помилками. Тому, коли виникають проблеми, не усуваються від коханого, а підключаються до нього, щоб знайти спосіб вийти зі складної ситуації.
Етика та моральні установки
Люди, у яких побудована чітка система цінностей (релігійна, культурна чи особиста), рідше піддаються емоціям. Коли у відносинах щось йде не так, вони спираються на уявлення про чесність, відповідальність та честь, тому приймають зважені та розумні рішення.
При цьому важливо, щоб моральні орієнтири не перетворювалися на самозвинувачення, — здорова етика поєднує високі стандарти з умінням визнавати власні помилки та вибачатися.
Обмежені альтернативи
Деякі люди справді тримаються за стосунки здебільшого тому, що не бачать альтернатив. Одні живуть у надто маленьких містах, інші обмежені фінансово чи якимись соціальними правилами. У будь-якому разі всі вони ризикують на роки ув'язнити себе в союзі, в якому немає місця кохання, але є місцем зобов'язанням.
Щоб не зробити помилку, яка обійдеться надто дорого, потрібно навчитися відрізняти справжнє кохання від страху самотності, статевого потягу та подібних речей.
Схожість цінностей, загальний досвід
Загальне культурне, сімейне та ціннісне тло забезпечує передбачуваність у парі: коли люди «розуміють» один одного без довгих пояснень, це економить емоційну енергію та зміцнює відчуття команди.
Загальний досвід дає опору, а схожі звички та уявлення про майбутнє допомагають приймати рішення узгоджено. Однак занадто велика схожість може призвести до застою, рутини та втрати зростання. Найкращий варіант — поєднувати цінності, що збігаються, і продовжувати індивідуальний розвиток.
Важлива заява: навіть якщо людині не пощастило народитися в благополучній сім'ї, що любить, вибратися з маленького міста або вибудувати здорові стосунки з першим партнером, це ще не означає, що в майбутньому вона не зможе вступити в щасливий і довгостроковий союз. Все залежить від того, наскільки він готовий розвиватись, приймати допомогу фахівців та аналізувати своє життя.
